Обставини, що виключають злочинну діяльність

  1. Необхідна оборона (ст. 36 КК України) — це правочинний 
захист законних прав та інтересів особи, суспільних інтересів та 
інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом 
заподіяння шкоди особі, що посягає (ст. 36 КК України).

  Законом визначені ознаки необхідної оборони, до яких належать мета оборони; спрямованість заподіяння шкоди; характер дій особи, яка захищається; своєчасність захисту; співрозмірність оборони посяганню.

  Від необхідної оборони слід відрізняти уявну оборону. Такою визнаються дії, що пов'язані із заподіянням шкоди за обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. 

  2. Затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК України), полягає в насильницьких діях, спрямованих на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою її доставки до органів влади. Правочинність затримання особи, що вчинила злочин, повинна базуватися на таких ознаках: мета затримання; суспільна небезпека особи, яка підлягає затриманню; характер дій при затриманні; своєчасність затримання; необхідність заподіяння шкоди; співрозмірність шкоди, яку було заподіяно злочинцю при затриманні, характеру злочину. 

  3. Крайня необхідність (ст. 39 КК України) — це діяння, які хоча й мають ознаки злочину, передбаченого кримінальним законом, але здійснюються в ситуації крайньої необхідності для запобігання загрози інтересам держави, суспільним інтересам, особі або правам цієї людини чи інших громадян, якщо небезпека за цих обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна в ситуації крайньої необхідності шкода є менш значною, ніж та, якої вдалося запобігти.

  Відмінності необхідної оборони від крайньої необхідності наведено в таблиці. 

  4. Фізичний або психічний примус полягає у вчиненні дій або бездіяльності особою, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам під впливом фізичного чи психічного примусу (ст. 40 КК України).

  Фізичний примус полягає в нанесенні ударів, побоях, застосуванні фізичної сили, нанесенні тілесних ушкоджень, незаконному введенні в організм препаратів.

  Психічний примус полягає в погрозах застосувати насильство до особи або її близьких, погрозі вбивством, поширенням відомостей, які ганьблять особу, та ін.

  Фізичний або психічний примус застосовується до особи з метою примусити її вчинити злочинні дії. 

  5. Виконання наказу або розпорядження полягає у правочинному заподіянні шкоди законним інтересам особи, суспільства чи держави особою, яка зобов'язана виконувати цей наказ (ст. 41 КІС України).

  Наказ є актом управління, що видається уповноваженою особою і приписує особі вчиняти певні дії, пов'язані із заподіянням шкоди об'єктам законної охорони. 

  6. Діяння, пов'язане з ризиком. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду законним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети (ст. 42 КК України).

  Кримінальний закон визнає ризик виправданим, якщо поставленої мети неможливо було досягти в обстановці, що склалася, дією (бездіяльністю), не пов'язаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди законним інтересам.

  Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій. 

  7. Виконання спеціального завдання з попередження чи 
розкриття злочинної діяльності організованої групи чи зло 
чинної організації.

  Підставою для заподіяння шкоди є вимушеність, коли особа, що входить у злочинне угруповання, не має можливості не брати безпосередньої участі у вчиненні злочину через можливість розкриття зв'язку з правоохоронними органами. 

Другие статьи: